Портрет молодого українського письменника очима всіх інших
Оленка каже: коли мені було п'ять, то мені було дуже соромно за те, що я байдужа до смерті Брєжнєва. О покровителю блогів і форумів, великий гноме книжкових рубрик, всемогутній держателю, о Той-хто-розбиває-коменти-на-треди, і о Той-хто-переглядає-всі-листи-які-надходять-в-кожну-редакцію (...) - прошу, не дай мені дожити до дня, коли мені стане соромно за те, що мені байдуже до анонімних читацьких відгуків в інтернеті і також здебільшого байдуже до неанонімних «критичних» відгуків в пресі...